Верхній український одяг

ВЕРХНІЙ ОДЯГ

Відлога (затулок, кобка, каптур, бородиця) – це капюшон, який пришивався до невеликого коміра або до горловини верхнього одягу типу плаща і часто прикрашався вишивкою або обшивками.

Гугля – це вид подовженого прямоспинного одягу, виготовленого з білого сукна і без рукавів. Також цей термін використовувався для опису старовинного гуцульського плаща-накидки з білого доморобного валяного сукна.

Гуня – це гуцульський верхній одяг з прямим кроєм, виготовлений з довговорсого саморобного сукна з імітованими рукавами. Він накидався на плечі.

Жупан – це старовинний тип верхнього одягу слов’ян, який виготовлявся з дорогої шовкової тканини, такої як штоф, парча, або тонке фабричне сукно, часто блакитного або зеленого кольору. Жупан був довгим (зазвичай нижче колін, іноді до кісточок), приталеним, з призбираною спинкою і полами, що ледь-ледь збігалися. Він мав відкладний або стоячий комір, манжети і кишені, і зазвичай був на підкладці з полотна. Поли, відлоги, манжети і кишені прикрашалися кольоровою тканиною і прикрашалися тасьмами, шнурами та вишивкою гарусом. Ґудзики пришивалися вздовж пілок і на кишенях.

Козачка – це місцева назва свити з підрізними боками, яка використовувалася на Полтавщині.

Капота – це старовинний верхній одяг, виготовлений з купованих тканин і схожий на жупан. Він був довшим і об’ємнішим за жупан, з глибоким заходом, вільним у талії, з трьома або більше складками на спинці, вузькими рукавами і великим виложистим коміром. Капоту шили з тонкого сукна або шовкової тканини, як однотонної (червоної, рожевої, блакитної), так і з розводами та “фантастичними” квітами.

Кирея (сіряк, затула, кобеняк, бурка, свита з кобеняком) – це плащоподібний одяг з однотипним кроєм, зазвичай виготовлений з одного або двох шматків саморобного сукна гіршої якості, часто чорного або сірого кольору. Великі клини вставлялися по боках, а прикрашений вишивкою капюшон пришивався до невеликого коміра. Цей одяг не мав застібок і підперезувався поясом, і його носили поверх інших верхніх одягів у погідні дні.

Кобеняк – це розширений плащоподібний одяг, який був поширений на правому березі Дніпра.

Кожух – це зимовий одяг, виготовлений із овечих шкур, зазвичай із хутром зсередини. Різні регіони України мали свої власні особливості у крої, пропорціях, кольорі та оздобленні кожухів. Існували прямоспинні, розширені вниз – тулуб’ясті, кульові та приталені кожухи. Зазвичай кожухи були білого кольору, іноді червоні або чорні. Вони також прикрашалися вишивкою, аплікацією з кольорової шкіри, нашивками з яскравих різноколірних плетених шнурів, купованого або ручного виготовлення в’юнчика з вовни та китичками з різнокольорових вовняних ниток у кутах вшивання клинів та ласток.

Кожушанка (хутрянка, хутро,шушун) – це зимовий одяг із овечого хутра, який був покритий тонким фабричним сукном або напівсукном. Цей тип одягу був поширений у західних та північних регіонах України.

Кунтуш – це стародавній верхній одяг, який надівали поверх жупана. Кунтуш зазвичай був виготовлений із дорогої кольорової тканини та мав великі прорізи для рук і довгі імітовані рукави (вильоти), які перекидалися через плечі на спину. Його прикрашали срібними, золотими або шовковими шнурами.

Курта (куртина, куртка, чекмінь) – це старовинний верхній одяг як для чоловіків, так і для жінок, короткий, приталений, з вузьким стоячим коміром. Шили її з китайки, сірого демікотону, або сукна.

Куцина – це місцева назва верхнього одягу, що використовувалася на півночі Чернігівщини та Київщини, і виготовлялася з домотканого сукна, схожого на свиту.

Манта – це довгий плащоподібний одяг прямого крою, зазвичай із білого доморобного сукна, який був розкішно орнаментований. Цей вид одягу був поширений у західних регіонах України.

Опанча – це верхній одяг, який розширювався донизу за допомогою бокових клинів і мав халатоподібний крій. Він виготовлявся переважно із одного або двох шматків саморобного сукна гіршої якості, зазвичай чорного або сірого кольору. Цей одяг не мав застібок і носився з поясом поверх інших видів одягу, особливо в погідні дні.

Свита – це приталений верхній одяг із домотканого сукна. Існувало кілька видів свит: свита “до вусів”, свита “до рясів” і свита “до заборів” (катанка), кожна з яких мала свої особливості в крої та дизайні. Свита “до вусів” виготовлялася з білого або сірого сукна та мала опуклий крій з клинами (вусами). Свита “до рясів” була з підрізними боками і суцільно кроєною спинкою, часто з темно-коричневого домотканого сукна. Свита “до заборів” була з підрізними та призбираними боками і носилася з поясом.

Сердак (Петик) – це короткий гуцульський верхній одяг із коричневого домотканого валяного сукна, прямоспинного крою, оздобленого шнурами з вовняних ниток. Його носили, накидавши на плечі.

Сіряк – це довгий верхній плащоподібний сукняний одяг, розширений вниз, який був поширений на Лівобережній Україні.

Халат – це плащоподібний одяг із купованої тканини, розширений вниз великими клинами і з великим виложистим коміром. Він був поширений на Подніпров’ї.

Чемліт – це верхній одяг із тонкого білого сукна, який був поширений на Київщині. Він мав схожий крій із свитою, а також відкладний комір та манжети, які були обшиті чорним оксамитом.

Черкеска – це тип короткого жупана або кунтуша, який носили на лівобережжі Дніпра. Це був верхній одяг для чоловіків, схожий на кабардинську черкеску, але із відкидними рукавами.

Чуга – це прямоспинний плащоподібний одяг із коричневого доморобного сукна, який мав фальшиві рукави. Цей вид одягу був поширений серед населення Карпат.

Чумарка (номерка, чемеріїна, чамара) – це довгий чоловічий верхній одяг з рукавами, який був відрізний по лінії талії. Він мав призбирану спинку або всю нижню частину, а також застібку у два ряди ґудзиків спереду та стоячий комір. Чумарку шили з тонкого чорного сукна або бавовняної тканини, і вона часто прикрашалася тасьмою, китицями та петлицями.

Шарафан – це спідниця до нагрудника, зазвичай жовто-коричневого, вишневого або фіолетового кольору. Вона була поширена на Київщині, Чернігівщині та півдні України.

Шушун (шушпан, халат, бурнус) – це старовинний верхній жіночий одяг із купованих тканин, який був розширений вниз і мав вільний халатоподібний крій. Він часто виготовлявся із вибійчаного однотонного ситцю, тонкої вовняної тканини чи шовку. Одяг такого типу мав опуклий крій у верхній частині спинки або клини вздовж лінії талії. Шушун також мав великий призбираний відкладний комір і манжети, і у різних місцевостях він міг мати різну довжину.

Юпка – це легка вкорочена жіноча свита, яка була поширена на різних територіях України. Існували різні види юпок, такі як крамна та байова, кожна з яких мала свої особливості в крої та дизайні. Крамні юпки мали більше вусів і комірець із оздобою, а байові юпки шили з червоної або синьої байки та прикрашали саморобними китицями з кольорової вовни, які контрастували з основою юпки.